Алфавіт мови C++ включає:
- великі (A-Z) і малі (a—z) літери латинського алфавіту та символ підкреслення (_);
- арабські цифри від 0 до 9;
- знаки арифметичних дій +, -, *,/,%, ++, --;
- знаки побітових операцій «, », &, |, ~, ^;
- знаки відношень <, <—, ==, !=, >, >=; □ знаки логічних операцій &&, ||, !;
- розділові знаки „ пропуск; □ спеціальні знаки ., =, ->, ?, \, $, #, '," ;
- символи дужок (,),[,], {, }.
Інші символи, а також літери кирилиці не використовуються для побудови базових елементів мови або для їх розділу, але вони можуть застосовуватись у символьних константах та коментарях.
Лексеми, тобто базові елементи мови з певним самостійним значенням, складаються із символів алфавіту. До них відносять ідентифікатори, ключові слова, знаки операцій, константи, роздільники (дужки, крапка, кома, символи пропуску). Межі лексем визначаються іншими лексемами-роздільниками або знаками операцій.
Ідентифікатором, тобто ім’ям програмного об’єкта, назива-еться будь-яка послідовність літер латинського алфавіту, цифр i символу підкреслення за умови, що першою стоїть літера або символ підкреслення, а не цифра.
Існує два різновиди ідентифікаторів:
- стандартні, наприклад, імена всіх вбудованих у мову функцій;
- користувальницькі.
Ключовими (службовими) словами називають ряд зарезер-вованих ідентифікаторів, що вживаються для побудови конструкцій мови і мають фіксоване значення. За смисловим навантаженням службові слова поділяються на такі основні групи:
- специфікатори типів — char, int, long, typedef, short, float, double, enum, struct, union, signed, unsigned, void;
- квалифікатори типів — const і volatile;
- класи пам’яті — auto, extern, register, static;
- для побудови операторів — for, while, do, if, else, switch, case, continue, goto, break, return, default, sizeof.
Константа - це величина, яка при виконанні програми залишається незмінною.
Змінна - це комірка пам'яті для тимчасового зберігання даних. Передбачається, що в процесі виконання програми значення змінних можуть змінюватися.
Спочатку вказується тип змінної, а потім її ім'я. наприклад:
int k; // Це змінна цілого типу int
double x; // Це змінна дійсного типу подвоєною точності
Якщо є декілька змінних одного типу, то допускається їх опис через кому в одному операторі, наприклад:
double a, b, c;
На мові C ++ змінна після опису має довільне значення, тобто їй просто виділяється вільна ділянка пам'яті і на цьому все закінчується. У змінній зберігається та послідовність двійкових цифр, яка була там до виділення пам'яті під цю змінну.
Всі константи незалежно від типу даних можна поділити на дві категорії: іменовані константи і константи, які не мають власного імені. наприклад:
25 - константа цілого типу;
3.14 - дійсна константа;
'A' - символьна константа.
Всі три наведені тут константи не мають імені, вони задані своїм зовнішнім поданням і використовуються в програмі безпосередньо, наприклад так:
int k = 25; // Змінна k инициализирована константою - цілим числом 25.
У мові C ++ є один спосіб - використання константних змінних
const int k=323; // константа з ім'ям К цілого типу.